Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): ДРУЖБА - ВІРШ | 
			
			
				
				 
			
		 | 
		UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
		
 
 
  | 
		
		
		
			
			
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
															
 КОМЕНТАРІ Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00 
											І Вам спасибі, що прочитали! Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00 
											Рада, що послухала нашу поетесу із сайту і написала цей вірш на її просьбу.
										Наталя Данилюк, 13.06.2014 - 14:41 
											Не дарма кажуть, що друг пізнається в біді. Дуже гарна повчальна історія!   Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00 
											Любочко! Дуже дякую. Микола Шевченко, 12.06.2014 - 22:13 
											гарна тема, от тільки чи точне це слово "нікчема" в цьому контексті? Як на мене - воно образливе. Гульвіса, розбишака, гультіпака, та чи мало епітетів існує? Тим паче, що таким виявився інший...
										Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00 
											Дякую. Я написала спершу "й розбишака". Але через збіг приголосник змінила. Може, і повернуся до попереднього слова.  А от гультіпака і гульвіса - це вже з іншої опери.
										Левчишин Віктор, 12.06.2014 - 22:00 
											Гарний вірш. Ви примусили мене пригадати таке. у 1968 році я опинився в Ялті в якості головного архітектора відділення Курортпроекту. Техніком на куди пошлють працював хлопець, якому було 18 років. Вже був одружений. У нього не було на обох руках по декілька пальців. Я його називав тільки Віктор Іванович. Бо мене вразила його історія. На закінчення 10-го класу вони класом пішли в гори. І раптом похолодало, пішов сніг,завірюха. Таке там бувало часто серед весни. Всі знали підступність гір, але молодість вважає, що вона безсмертна і що їй ніщо не загрожує! Хто міг - кинувся бігти вниз. А три дівчини не могли це робити. То Віктор Іванович тягнув їх на собі. По черзі, спочатку одну на декілька метрів, потім другу, потім третю... Врятував всіх, але в лікарні найгірше було йому, адже він віддав дівчатам весь свій одяг... Пройшло купа років, а я досі з повагою згадую цього хлопця.
										 | 
		
		
		
						
			
  | 
		
		
		
		
			
  | 
		
	|||||||||||||||||||||||||||||||