Поглянь туди,
Куди не сягає
божа рука
там росте моя любов –
і ростиме все дужче,
адже,
мабуть, ти та,
хто
віддасть мені мою
майбутню сутність
мабуть так,
я ловлю слова,
наче форель,
насаджую
сум
на гачок –
і цілі скорботні поеми
виринають
із під крихкої землі небуття
і мертві шепочуть
вітру
про незбагненно-чудові
місця:
чорноокі сади троянд
