Народе мiй, не спи, прокинься,
Не даймо знищити себе,
Моя Україно, борися,
Повстаньмо всi, старе й мале.
Голову пiдведи i подивися,
Як гноблять нас з усiх сторiн,
Встань з колiн, пiднiмися,
За волю ми боролися з покiн-вiкiв.
Ми не раби, не в силах бiльш
терпiти
Це наше тяжке, злободенне життя,
Виходь, скiльки можна вдома
скнiти,
Виходь, бо не буде потiм каяття.
Я дивлюсь на рiдну нам землю, я
плачу,
Як до такого допустилися ми,
Злиднi, бiда, нещастя я бачу,
Повстаньмо, України доньки i сини.
Ми українцi, разом ми сильнi,
Зумiємо разом дати ми бiй,
Не будемо ми такi пасивнi,
Не спи, прокинься, народе мiй.
ID:
483523
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 04.03.2014 22:17:37
© дата внесення змiн: 04.03.2014 22:17:37
автор: Вавринив
Вкажіть причину вашої скарги
|
