Недосконалі ми. Як нас Господь творив,
не врахував, що гальма нам потрібно
і в почуттях, чим щедро наділив,
і в розумові, відповідно.
Можливо, провидіння - "нєкий" шанс -
самим в творінні поруч Бога стати:
себе удосконалити! Був час -
усе життя! Не мало - не багато...
Тому, можливо, на самій межі
ми каємося, молимося слізно:
творили ж карколомні віражі,
пригальмували - та було запізно...
