Пам`яті поета Миколи Петровича Верещаки
(24.12.1938 - 12.02.2012)
Сторінка на сайті:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645
Він подзвонив:"Прощаюся, Наталю!
На світі жити вже мені не сила.
Хвороба й старість, видно, підкосила,
Та Вам іще сказати дешо маю.
Пишіть вірші, творіть на радість людям..."
Я перебила:"Ні! Не може бути!!!"
Та жаль і біль, сильніше від отрути,
Скував слова, і крик застиг у грудях.
Його не стало пару днів по тому...
Стирати важко номер з телефону...
2012 - 12.02.2014р.
В Свято-Клементьевском монастыре (Инкерман,Севастополь) есть комната за стеклом, где лежат человеческие черепа и смотрят пустыми глазницами в глаза к ним подошедшего. А на стекле надпись: "МЫ БЫЛИ ТАКИМИ ЖЕ КАК ВЫ - вы будете такими же как мы." Вот в этом уважении к памяти другого человека есть ещё и надежда, что и о нас будет кому вспомнить. Про телефон сильно, да! щемно! Как: "Друг, оставь покурить, а в ответ тишина..."
Как г-рится: "Земля пухом..."
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Мы были такими же, как вы" - ...... мурашки по коже.....
Вечная память!