Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
журавлино-лебедині звуки небом промайнуть,
ще б знайти - де той єдиний? відшукати світу суть
хоч назад час не вернеться, двічі в річку не ввійти
воскреси любов'ю серця вчора спалені мости!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно, чуттєво і мрійливо! І ритмомелодика така легка, грайлива! Ні, не осінь винна, а закохані, які десь з чимось не впоралися... Та почуття, судячи з усього, ще не згасли.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, Наталіє, за розуміння, підтримку, увагу!!
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки...А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад...Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді...
То й навіщо рахувати ті роки... Класно, Надюшо!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце ж така... Дякую за увагу! 
І ритмомелодика така легка, грайлива! 
Ні, не осінь винна, а закохані, які десь з чимось не впоралися... Та почуття, судячи з усього, ще не згасли. 
