Розп'яте серце вже моє,
а катом-сміх дівочий є,
який мене що дня карає,
і щастя всього позбавляє.
І серце вже палає,
бо мука ця його-вбиває,
позбутись як її не знає,
життя своє тому втрачає.
Але, ще душу хоче сміх,
боротись далі я не зміг,
покидає душа тіло,
яке ще день прожить хотіло.
