По стежці польовій,
Блукає суховій,
Спалити хоче жито,
Дмухає сердито.
А у небі хмарки,
Переповнені чарки,
До поля літять,
Жито пригостять.
Вже над полем зiрки,
I мiсяця пiвмiрки,
Вiд сонця бiжать,
Сховатися хотять.
А у калинi лісовій,
Щебече соловій,
Кохану викликає,
Тьохкає, чекає.
