...Вічно спить на твоєму порозі, згорнувшись калачиком тихо.
...І щоразу на півдорозі викликає на бій твоє лихо.
...Ранить серце заради тебе, ранить тіло, щоб не забився.
...Навіть скине останнє з себе, аби ти хоч на мить зігрівся.
...А кому таке нині треба, часи злісні й давно вже мертві.
Зараз кажеш: «Ні, ми не різні», - правда завжди у ролі жертви.
Аж тоді видряпуєш тихо із теплих обіймів ласку.
Важко, так важко, на лихо, скинути з тебе маску.
Тому знов засинаєте стомлено, так, на диво, буденно.
Рожеві мрії не зломлено. Місія ще здійсненна.
А сни все ж занадто різні, вона таки більшого варта.
.................все вдивляється в тіні пізні, вірна вічно, бо "вірна завтра"................
vse w nashomu switi mogna traktuvaty po riznomu..."skilky lyude stilky maszyn"....meni spodobalos te widczuttja jake peredaje twir....adge lyubov ce ricz velyka...lyubyty nabagato vagcze....molodec...
Нея Легна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаю, що любити важче. особливо, коли любиш всіх. і нікого...
дякую за появу)
