А я звикну до тиші так само, як звикла до кави,
Хоча завжди нестерпно любила лише чорний чай.
Просто справді набридли до болю дешеві вистави,
Не наблизили нас ще до пункту призначення "Рай".
І що далі - не знаю, та поки рахую години,
Що лишились до літа чи, може, усе ж до весни.
І щоб жити тобою, записую навіть причини,
Але як бути поруч, коли поміж нами - півсни?
А я звикну до цього чекання, як звикла до метрів,
Хоча ті часто ділять людей, та не завжди навік.
Треба душу закутати в ковдри чи в кілька ще светрів,
Рахувати секунди та порухи твоїх повік.
От знаєш, та знаєш, бо написала,
у мене такі відчуття вже були:
і навіть оте, як звикала до кави,
і те, як між нами були лиш півсни.
Молодець!! Правдиво і душевно дуже!!
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
