Кому потрібна чужа дитина?. . ( з Віталієм Назаруком)
Засмальцьована, наче смажена,
Сорочина лежить на плечах;
А душа у дитини вражена,
Лише вісім тепер малечі.
Татуся він не мав ніколи,
Його мама на шлях поклала...
Називають його Микола,
І про нього йде добра слава.
Він не хрещений, а підібраний,
Без свідоцтва, один на світі;
Гордо він живе, хоч обідраний,
Як вишневе гілля у цвіті.
Та роботи він не цурається-
Вміє все до пуття робити...
У машинки давно не грається,
Як усі восьмилітні діти.
Очі сині- небесні клаптики-
Мудрість всіх поколінь минулих...
І шкребе у стареньких лаптиках,
По дорогах давно поснулих...
Як він прагне собі прихильності,
І,хоча би,тарілку каші.
Зазирає,в своїй наївності,
У заче'рствілі душі наші.
Подивіться на цю дитину-
Хай хоч хтось забере до хати!
Пригорніте, бо він- людина!
Перед Богом нам всім стояти!..
дякую, Мар'яно, від обох!
