І все не так, і всі тепер – не ті,
Не їх я згадую, коли на самоті,
І не вони володарі моїх думок,
У мене виник з ним невидимий зв’язок.
Волають не про них мої пісні,
Вони якісь сухі, черстві, чужі, прісні.
І стали вже для мене просто дріб’язком,
Бо я не з ними з’єднана невидимим зв’язком.
І не вони мені приходять в кожнім сні,
Не їхні очі такі приязні, сумні.
Тож не вони мій ідеал і мій зразок,
Мене тримає з іншим той невидимий зв’язок.