| Автор: Мельница
Перевод: А.Чурай
Исходник:
На чужих берегах - переплетение стали и неба, 
В чьих-то глазах - переплетение боли и гнева; 
Эй-ох! - взрезаны вихри узорами крылий; 
В вое ветров мы слышали песни последних валькирий. 
Вспорото небо и врезаны волны драконьею пастью; 
Светом и ветром ныне пронзает звенящие снасти 
И Луна - я ее ждал и любил как невесту; 
Нам не до сна, мы дети богов - наша участь известна. 
В наших зрачках - острые грани вечного льда, 
А на клыках - свежею кровью пахнет вода; 
Видишь мерцание лезвий средь стонов разодранной ночи, 
Слово прощания с жизнью, что стала мгновенья короче!.. 
Вечна погоня, вечно над морем лететь нашей вере; 
Бледные норны шепчут: на север, вы в сером, вы звери... 
Но когда солнца первый луч заскользит над холодной водой, 
Встречайте нас, верные, - мы вернулись домой! 
Мы вернулись домой, мы вернулись домой, 
Встречай своих воинов, Один, - мы вернулись домой, 
Но на тех берегах - 
переплетение стали и неба, 
А у мертвых в глазах - переплетение боли и гнева... 
...стали и неба...боли и гнева...светом и ветром...на север, вы в сером, вы звери, на север..
Перевод:
На чужих берегах — переплетення криці із небом,
А в чиїхось очах — переплетення люті із щемом. 
Гей-ох! — візерунками крил вкарбовані вихори,
Ми чули, валькіріє, у завиванні вітрів звуки вплітала так тихо ти. 
Драконяча морда — пошматовані хвилі з розпореним небом;
Пронизує снасті лункістю сяйва, дзенькотом, бризом.
І місяць-жених мій, коханий і жданий удома,
Нам не до сну, ми діти богів — наша доля відома. 
У наших зіницях — гострі краї вічного льоду,
На іклах свіжу кров відчуваю, вдихаючи воду;
Видно блиск лез поміж стонів роздертої ночі,
слово прощання з життям, що стало на мить вже коротшим. 
Вічна гонитва, вічний над морем політ нашій вірі
Бліді норни шепочуть: на північ, у сірому, звірі...
Та коли сонця перший промінь ковзнув крижаною водою,
Зустрічай же нас, вірний, ми удома, ми знову з тобою. 
І знову удома, і знову удома
Зустрічай своїх воїнів, Одін, 
утома забута — ми вдома. 
Та на тих берегах — переплетення криці із небом,
А у мертвих очах — переплетення люті із щемом. 
Криці із небом, люті із щемом,
сяйвом і вітром...
На морозь,
ви сизі,
ви звірі, 
там морозь. 
														ID: 
															396041
														
														Рубрика: Поезія, Лірика
 дата надходження: 27.01.2013 22:14:27
 © дата внесення змiн: 25.09.2013 16:39:52
 автор: А.Чурай
 
													 Вкажіть причину вашої скарги |