В тебе стільки, справді, різних і охочих,
Що за тебе ладні сипати дари,
Щось не дослухаюсь знаків я пророчих,
І не витягаю правду з кобури.
Хтось ще більш красивий, ніж моя звабливість,
Хтось багатший, більший, кращий, золотіш,
Може, й в мене в серці є десь особливість,
Цим хоч мене, сонце, ти разок потіш.
Бачу, що і з іншим ти потенціали
Власного кохання не розіб'єш вщент,
І тебе, напевно, кращ, ніж я кохали,
Я лише дарую ніжності момент.
Кожен вигин тіла твого досконалий,
Ти як наче діва, різьблена з слюди.
Бережи будь ласка те, що відчували,
Залишімо разом всім свої сліди.
Присвячено П.О.
ID:
379651
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.11.2012 01:14:34
© дата внесення змiн: 23.11.2012 01:14:34
автор: Андрій Конопко
Вкажіть причину вашої скарги
|
