Входячи в річку всім тілом,
не помічаєш,
на скільки оголеними можуть бути
кисті рук
наскільки кволими можуть бути коліна
й наскільки боляче буде вступати ногами
в цей холод
в цей бруд
мертві душі збираються коло тебе
цього світанку,
а ти мовчки співаєш пісень,
твої груди обплетені мороком
й твої очі втопають у піску
ти мовчиш,
тобі нічого сказати
всі слова з’їв цей чоловік,
що завіз тебе сюди,
його звуть здається Кшиштоф
можливо він був світлоносцем
колись,
але тобі повинно бути байдуже
адже цей берег має колір сивини
і вода тут темніша від криничної
Шукай тут себе
Шукай тут сенс
Шукай тут інших потопельниць
Шукай тут бога
Шукай тут янголів
Шукай тут себе
Шукай тут Польщу,
в нетрях якої народилась,
Шукай тут голі степи,
схожі за красою на твоє юне тіло
губи твої промерзлі
зганяють униз по кручах вітри
у ліс,
на дальні полонини
повіки запали під каміння
ти заходиш по шию у воду
шкіра блідне,
запалюючи повітря свинцем
і вороння злітається
створюючи клич
новій смерті
вона приходить
й обіймає тебе,
а ти лагідно б’єш її у потилицю
промовляючи
«дай можливість помирати мені довше
ніж зазвичай.
дай можливість мені поспівати довше,
ніж зазвичай»
і ти співаєш про карпатські гори,
ламаються ключиці твої
й ти тонеш
контральто розрізає
навколишні води
й видко крізь туман
тільки твої коси,
тільки твої ледь завершені обриси.
