Тиша. День перший.
Я хочу розмовляти з тобою,
з саперами, з хліборобами,
з продавцями велосипедів,
будь з ким.
Після розмови я мовчки йду до лісу
до пацієнтки. Ми мовчимо.
Я мовчки мовчу.
День закінчується повним згоранням
зірки.
Psychosys. День другий. Німо німа німфа
блює на мій улюбленй колір веселки червоний.
Я заходжу у воду,
хрускотять легені,
потім коліна,
в яких солі більше ніж риби
в океані тихому.
Я кусаю твої стегна,
які переливаються осінню на
мої очі.
Я підозрюю що смерть,
прийде до мене з плейстейшном
і ми зарубаємось на моє життя.
Допоможи мені
переплисти Сенно,
а потім можеш нарізати шкіру
дрібними шматочками.
Ніч прохолодна з панікою,
День третій.
Всередині зацементованою.
купа дзеркал
мій язик -
він стане на шлях революції.
Я репетую, адже ти зачинила вікно,
і я залишився сам у кімнаті.
Роги проростають
Пітьма накриває мене ковдрою,
будуючи будинок з злими духами
на моєму хребті.
Руки. Розтатуювані руки,
Хрести
Натільні.
Вільні.
Ми є вільні
але тільки не від зла.
Порожнина порожнечі.
День четвертий.
Всі кажуть диявол винуватий
Я б засміявся щиро,
але ви напхали мою ротову порожнину
камінням
всі засмучені й засмічені правдою
про те оте, Отто що ніхто нас не врятує.
Роги виросли вже аж до грудей,
Серце б’ється все дужче,
тиск піднімається.
Кипить всередині,
згоряє, з’являється ненависть.
« Ой, як мені прикро»
Цинік ціанідом прочисти собі шлунок,
Я відпущу пацієнтку додому,
допоки ви будете чистити свої душі від іржі.
Я буду молитись навіть у пітьмі,
Я буду копати вам могили,
Мені за це платять,
я витягну потертий стяг зі своїх кишень,
і пущу його за вітром.
Прощення. День п’ятий. Я ковтатиму
сирість стін,
цієї кімнати,
в котрій зачинений,
є тільки дзеркало,
яке показує демона,
він сумує,
але зловтішається
водночас,
забираючи кисень.
Я віддаю їм усе,
цим дрібним людям,
з маленьким колом інтересів,
з моїх вуст плине брехня,
з очей плине кров,
але я продовжую дивитись їм у вічі,
в такий спосіб втікаючи від саміту,
сьогодні дощ із пилом,
а я мовчки чекаю повернення
першого дня коли, можливо, усе було
добре.
Я заходжу в церкву,
сьогодні я проходжу сповідь,
прошу прощення
за зміни рельєфу своїх поглядів,
і примари минулого проходять крізь
мої прокурені легені,
наповнюючи мене ірисом і сміхом.
ID:
355150
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 04.08.2012 13:47:51
© дата внесення змiн: 04.08.2012 13:47:51
автор: ImmortalPsycho
Вкажіть причину вашої скарги
|
