Уже спокійно дихає земля,
Повільно підіймає свої груди.
Лиш блискавка мигнула десь здаля.
І тиша причаїлася повсюди.
Природа розморилась, спочива,
Бо тільки закінчилась літня злива.
Легкий туман у річці потопа.
Душа радіє, дивлячись на диво...
Ось ллється пісня срібного струмка.
Камінчики шліфує всі до блиску.
А пісня та чарівна та легка.
Та звідки ж ти набрався того хисту?
Безмежжя степу полонить мій зір,
Тонка билинка впала мені в око.
Тримається вітрам наперекір,
Хоч бита ними так була жорстоко.
Стоїть собі тонесенька, струнка.
Радіє стиха, що скінчилась злива...
В природі ж непогода нетривка,
І сонце погасити неможливо...
