Безмежний краєвид,
Між небом і землею,
Ліси і гори вдалині,
Озера і моря.
Живе природа на землі,
І ми із нею поруч,
На цій заставі й висоті,
Кордоні і землі.
Хтось проложив сюди дорогу,
Мабуть з останньої війни.
Іще окопи, дзоти поруч,
І прикордонників шляхи.
Уже минуло півстоліття,
Після закінчення війни,
А ми воюєм на кордоні
І бережем спокій Землі.
На виживання і на долю,
Тебе й мене занесло знову,
На північ, в гори і сніги
І барегти це, і любити.
І лізти вгору, на роботу,
По цій засніженій тропі,
І берегти життя і спокій,
Радаром зміряні часи.
Бо вже немає дня і ночі,
Бо вже відміряна доба,
І час летить, і тільки очі,
Усе вдивляються в кордон.
Проходять роки молодії,
Сім’я народжує дітей,
Ростуть і діти на заставі,
І все минає день за днем.
Життя іде, і вже цю долю
Уже проходить хтось за нас.
І розуміння, і тривоги,
Живуть із нами, поміж нас.
ID:
343827
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 14.06.2012 00:20:57
© дата внесення змiн: 14.06.2012 00:20:57
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
