В моїй кімнатній пустелі надто холодно,
посеред неї немає тебе, посеред тиші немає вас.
Люди хіба вам зовсім не соромно,
залишати найближчих в важкий для них час.
Залишати на дорозі, неначе купу великого сміття,
не нарікати на печаль, жити в собі.
Для себе будувати досить непогане життя,
а друзям дарувати тільки сухі корінці.
Залишати на проспектах, не даючи їм надії,
ніякої допомоги, і думки про майбутнє для них.
Безнадійні залишайтесь сильними, моліться до Діви Марії,
все буде, все буде, все буле для тебе й для всіх.
В моїй кімнатній пустелі надто холодно,
бо в ній посилилась печаль, на мить, на час.
Знаю друже, що тобі зовсім не соромно,
бо кожен живе тільки для себе, життя дається лиш раз.
згадка..
