Ти вдивлялася у двлечінь,
Наче пташка розгублена з неба
І леліла у власную тінь,
Словом більше нічого не треба.
Розгублена в пошуках світу,
Світла, мрій і надій,
В”яла посеред квіту
Круговерті життевих подій.
Вижила... Вижила!!!
Пробилась крізь сніг,
Руки свої пілняла,
Підвелась із стомлених ніг.
Нене, рідна долино,
Сонця луги і краї,
Тобі, тобі, моя Україно,
Вічно у світі цвісти!!!
9.10.2004
