Хваливсь синиці горобець,
що він--великий молодець:
-Я не боюсь котів і сов,
з орлом на герць якось ішов,
а яструб--то моя рідня,
я з ним вітаюся щодня...
Майнув у небі половик-
-і наш хвалько відразу зник.
Синиця те ж сховалась вмить
і так до себе гомонить:
-ніякий він не молодець,
а хвалькуватий горобець!
