Прийшла біда, така гірка, як трунок,
Така страшна, що Боже відверни!
Тоді з життям він зводив порахунок,
Тепер же він в мої приходить сни.
Була весна, той квітень осоружний,
Той чорний день розпуки і жалю.
А він лежав, чужий і незворушний,
Неначе знав, що вже не відмолю,
Не відволаю гріх його кончини,
Не відверну трагічної судьби,
Бо ж не було вагомої причини
Для звершення посмертної журби.
Він там лишив записку на прощання,
Останню волю виповів тишко́м.
Із рук сяйнула блискавка остання
І запеклась кривавим рушником.
Він відійшов у засвіти далекі...
Синок малий... Дочка на виданні...
Скажіть мені, зозулі та лелелки,
Як бути далі, жити як мені?
Як добувати хліб отой насущний,
Дітей ростити без надійних рук
І зазирати в день отой грядущий
Крізь нещадиму вишуканість мук?
Зотліло прахом щастя нетривале -
Навіщо ж так віка укоротив?
Байдуже-звично півчі одспівали,
І він дітей навік осиротив.
В душі не скоро спокій запанує,
Ще чорним крепом в пам"яті зрина
Все те, чого в життя вже не верну я ,
Все та ж трагічна, зболена весна...
Гріх таке робити з собою!
А чи не гріх про таке (самогубство) писати у вірші?
Яка ідея цього твору?
Де тут про ставлення до цього факту згорьованої жінки, її оцінка події?
А з іншого боку те все узято із життя...
Може у цьому і є щось для живущих...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячний за коментар... Дійсно питання суперечливе... Таке з собою робити гріх насамперед перед своїми рідними... А вірш, це як нагадування і засторога всім нам, бо такі трагічні випадки, на жаль, не така вже й рідкість у нашому сьогоденні... І ще. По-моєму, убита горем жінка доволі прозоро виразила своє ставлення до трагедії... Дякую!
Трагічна історія... Іноді люди коять необдумані вчинки і у відчаї добровільно йдуть з життя...Проте,вони не думають про рідних людей,про їхню подальшу долю,про те страшне горе,яке їм доведеться пережити,втративши близьку людину...На жаль,випадки суїциду в наш час не поодинокі і це страшна біда,яка зазирнула не в одну хату...
Страшна історія...І смертний гріх...
Іноді люди коять необдумані вчинки і у відчаї добровільно йдуть з життя...Проте,вони не думають про рідних людей,про їхню подальшу долю,про те страшне горе,яке їм доведеться пережити,втративши близьку людину...На жаль,випадки суїциду в наш час не поодинокі і це страшна біда,яка зазирнула не в одну хату... 
