І не така вже сильна та печаль,
Коли мене тримаєш ти за руку,
Й коли торкнусь твого плеча,
Я розпливаюсь мелодійним звуком.
Летиш відлунням в неспокійну душу,
Цілуєш мовчазні мої вуста.
Я обіцянку знов свою порушу,
Коли клялася, що не буду вже твоя.
Та не любити не навчилася я досі,
Бо твої очі, то моє спасіння.
Зима, весна, чи літо, а чи осінь —
З тобою падає з душі каміння.
