Стомилася... Терпіть не сила
Страждань вагу несамовиту,
Щоб заховатися від світу,
На руки голову схилила.
Думки колотяться шалено,
Волають щось, товчуть у скроні.
Біль заповзає у долоні
І звідти дивиться на мене.
Стомилася... Стомилась дуже...
Лютує біль в шаленім герці...
Чи в світі хто стерпів би все це?
Та світ довкруг мовчав байдужий.
10.12.2011
27.02.2012
10.03.2012(зведено і надруковано)
Важкий пронизливий крикливий твір -
Біль заповзає у долоні,
І звідти дивиться на мене.
Та завше є малесенький промінчик Надії, котра спасає! Сили ЛГ повстати у собі і Божої любові!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Оксаночко! Промінчик надії завжди освітлює шлях!