Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: molfar: Я хотів би кохатися з Вами… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Трофимець, 05.02.2012 - 00:55
ЯПоезія бездоганна, але Ваші коментарі - це просто... Я вражена... Ви не лише естет, як Вас влучно назвали, я б сказала... мммм... "цінитель"... і. безумовно, ловелас)))) Чомусь згадала Дон Жуана (в найкращому розумінні і втіленні цього образу)... Ви - поет із Середньовіччя, коли оспівували кохання... І у Вас, як на мою думку, найкраще, що вийшло - оспівати плотські утіхи як... найвище, безграничне платонічне почуття... як кришталь)))Пробачте за багатослів"я... ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все правильно, панно. На перший поверхневий погляд - все - як Ви сказали. Проте, досвід і розчарування у плотських утіхах неминуче спонукали б Вас побачити написане Мольфаром в дещо іншому світлі. Бо він навпаки намагається акцентувати увагу на протилежній стороні медалі і благословляє єднання протилежних статей лише як акт єднання СУТНОСТЕЙ. Щодо коментарів, то як правило половину його коментаря складають слова того (тої), хто отримує відповідь на коментар. Цим Мольфар показує, що взаємно цікавиться творчістю тих, хто знайшов для себе на його сторінці щось цікаве для серця. Загалом вдячний Вам за такий розлогий коментар на доволі тонку тему...
molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У заметіль - кохаємося смілоі відступає віхола сумна - Розквітне знову вишня посивіла, повернеться заквітчана весна. ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вам снився дощ тієї ночі, як ми кохались в заметіль. Таки бувають сни пророчі: дівочих сліз лишилась сіль... ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я житиму і Вас не відпущу:запалимо свічу у заметілі - розтануть на вустах сніжинки білі і Вас я поцілунком пригощу... molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А поки я зриватиму Ваш цвіт -То заметіль від пристрасті зімліє! ...Горнятко у руках - уже не лід, кавуська біля нас не схолодніє .... ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сніги. Не чутно солов`я.Сплетіння: руки, ноги, вуста і долі - ти і я, а навкруги нікого... molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Піднімемо кохання вічний стяг,У снігопад ввійдем солодким стогоном... Хай всі стоять не на своїх місцях, - Забудемо про Світ і про... Платона ![]() ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я, мов сонячний зайчик,застрибну крізь шибку в кімнату, стану ніжним естетом, торкнуся несміло плеча... ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У казці всі ми діти, Катерино -невпинно заметіль роки мете! Проте я не про це тут - про ПЕРИНУ, де почуття незвідане росте! molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Давно я не приходив в Ваші сни,Давно не пестив мрії кольорові... Хотілось дочекатися весни, але нестримно хочеться любові... ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жили - були Я і Катерина,В Клубі викладаючи віршІ. Він - Мольфар, вона - іще дитина, - сонячна і світла у душі. ![]() molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прощати я умію і прощатись.Хоч відчуваю: зайвий, та не йду, Бо хочу в хуртовині покохатись Чи то на щастя, а чи на біду... ![]() |
|
![]() |