Блукаю я немов по душах,
Серцях і не закритих ранах,
Живу в чужих не знаних снах,
Копаюсь в не здійснених планах.
Не царь, не Бог я і не лікар,
Не маг, не дуполиз, не підкаблучник,
Я не витягую за ручку з брудних ям,
І не щасливого життя підручник.
Я простий хлоп закиданий життям,
В якого є і біль і рани,
Й багато бачив на шляху,
І пережив я різні стани.
Не ображайтесь люди добрі,
Кому заліз під саму шкіру,
Не граю я на почуттях,
Вселити просто хочу віру.
Ми сильні всі, хоч це не легко,
Життя і доля будуть бити,
Крізь біль в колінах й гіркі сльози,
Життя повинні ми прожити.
Нажаль, цей вірш можуть зрозуміти тільки близькі мені люди, та все ж радий буду всім. Мене завжди тягне до чужих проблем, можливо "там", я забуваю свої...
як мало в житті ми робимо добра... 
