Закрив себе ти від усього..
Свербить, лоскоче під ребром.
Кричиш від болю та образ,
Що ти не хочеш більше того.
Вона...тендітна,ніжна,мила,
Живе тобою як тоді.
Чекає, терпить і просто вірить,
Що будеш ти тільки її.
А ти шукаєш десь себе
В роботі, людях, в голові.
Не думаєш про те що їй
Так тяжко то перенести.
Але задумайся над цим,
Якшо ти її ціниш..
І не лишай їй там рубці...
Вона ні в чому же ш не винна!
