Крізь прірву часу
хвилями тепла
до тебе доторкнулося
кохання.
Мій лист з’явився там,
де ти прийшла.
А твій ось...
врятував мене. Востаннє.
Години, дні -
як хижі павуки,
снують свою
підступну павутину,
заплутавши нас двох
в липкі роки
і відчаю
накинувши тканину...
Будинок біля озера –
для нас.
Склепіння світла,
храм святий любові.
Здивовано тут
завмирає час,
а захід сонця –
наче колір крові.
Тут ми удвох –
хоч нас давно нема!..
Просякнута
розлукою негода.
Знайди листи,
коли прийде зима,
та, мабуть - просто
викинь їх у воду.
Я сам -
без посередників-рядків -
прийду в наш дім
на Озері Любові
здійснити те,
що досі не зумів -
через роки тебе
торкнутись знову...
2009
* (за мотивами однойменного фільму)
__________________________________
