Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
От гарно, аж дух захоплює "Зривати цвіт,що ніжиться спросоння і
впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях"
Любить и быть всегда любимой!!!
(янгелочок молиться)
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно читати такий гарний відгук від майстрині образів! Дякую Вам сердечно!