І зміна настрою – породжує чийсь рух
Куди? Не знаємо чомусь поволі…
Можливо є начало, якийсь дух,
Керує тим життям – рухливо, мимоволі
Але ж чому, коли стає питання:
«Чи дійсно так?Чого лише моє?»
Ми забуваємо про внутрішнє,своє зізнання:
«Хоч я творець, та доля все ще є…»
Вона веде і блудить часто душу,
І суперечить інколи тій логіці життя
Тоді звучить в свідомості : «Я мушу…»
Куди вже заведе таке, лише буття?
Так важко…Поглинаєшся в думках…
І непомітно ти втрачаєш тонку мить,
Коли лишаєшся нізчим в руках
Смієшся тихо: «Тож і далі жить…»
