Ти смерть
І ти життя...
Ти вщерть
Наповнив небуття...
Ти був колись,
Не злись!
Бо я не зрозумію...
Знов спогади
Лелію...
Втрачаю
Надію;
Топлю горе
У каві,
Якої море,
Якраз вдосталь,
Щоб забути
Холодну сталь
Любові...
Витирати
Кров,
Щоб постраждати
Знов...
Згадати
Втрати...
Любити, помирати -
Синоніми...
- Хіба є "ми"?
- Та є "ми", є!
Ось, кожному своє...
Не без істерики
Відстояла моє
Законне право
І вичавила
Потрібне слово
Із уст твоїх
Німих...
Не можеш
Без мене
Забути,
Почути,
Відчути...
Без мене
Не зможеш
Бути!..
Прощай!..
Приємно помирати
Наодинці,
Уповільнено чекати,
Ховаючи рубці,
На тебе...
Писала б далі,
Та рука болить,
А ти не вартий болю!
Знову наді мною
Висить
Блакить...
Я знов валяюсь долі,
Коли заходиш
До кімнати,
Щоб знову обійняти,
Мене заплакану
Спитати:
- Ну? -
Й все зразу зрозуміти...
Так довго страждати,
Щоб просто
Сказати
ЛЮБЛЮ!
Тут тільки ти і я
І ще моя
шизофренія...
дуже бурзливий потік різношерстих емоцій який виливається немов ріка.. все дуже швидко.. але зі смаком.. і кінцівка теж варта уваги.. непердбачувана і сильна..
Нея Легна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але я все одно намагаюся бути щасливою 
Мой стих вначале даже так же называться должен был 
приэмнооо 
