мене нема - я лиш лист під ногами.
цілую гарячий і мокрий пісок.
і знову, і знову рядками зникаю
із див моїх, душ моїх, масок й ниток.
це все не я ховаюсь під корою,
зриваюся всоте, падаю, лечу
багряністю, спокоєм, відчаєм, воєм,
сміюся і плачу, молюся й кричу.
мене нема. є лиш тінь за спиною,
повітряні, рвані, холодні сліди.
без зброї, без бою рятуюсь тобою,
впираюся в стіни, влітаю в мости.
той всесвіт у грудях весь світ розриває,
розколює навпіл, шматує часи.
це все не я, бо тут мене немає.
мене нема. нема мене в собі.
