Невпинно надходила осінь
Вбиваючи в серці життя
В деревах намітилась просідь
Що кликала в даль в небуття
Та чорна діра зростала
Лишаючи всіх почуттів
Та я ж бо тоді не знала
Що в серці своїм ти таїв
Розтікалась червоная пляма
На білому шовку буття
Та я ж бо тоді не знала
Що шовк – то моє життя…
