Самотні сосни, як могутні вежі
Здавалось, знову впізнавали нас.
Той самий ліс, хоч в іншій вже одежі
І дуб, що схожий так на контрабас.
Давай без тиші, годі вже мовчати.
Повітря на світанку аж скляне.
Лиш перед тим як все почать з початку
Хай листопад востаннє присягне.
Хай присягне, як свідок, хоч дощами,
Що в безкінечнім круговерті літ
Ми не сховаєм душі під плащами,
Урізнобіч замисливши політ.
Хай присягне отим листочком клена -
Не справжня осінь без таких прикрас.
Що все життя ти будеш йти до мене
У ліс, де дуб стоїть, як контрабас.
Дійсно, поки перечитав, все пережив про що написано. Як у казці. Справді. Не одноразово підкреслював, Ви Талант з великої літери. І без перебільшення. Про це треба кричати, а не говорити.
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую вам дуже-дуже! І за увагу і за оцінки і за любов... до моїх віршів
Сьогодні не вечір, а Мить Знахідок. Що не вірш - Казка!!!! Як стали в нас чуттєво професійно і вчасно писати! Якщо не проти - спробуємо його надрукувати у літ.журналі - Дніпро? Дуже сподобався!!!!!!! Респект!!!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам за посмішку на моєму обличчі і за те, що звернули увагу на мої вірші. Про "Дуже сподобалось" від Євгена Юхниці я і не мріяла Щодо друку - я не проти.