Усе непросто… Ой же, як непросто!
Стате́й стосунки – то суцільний ліс.
Життя виста́в я переглянув доста,
не втиснути усіх у тями віз.
Пригадую прогулянку тим лісом,
на вуха досі тисне дятла стук,
а на міцне плече старо́го тиса
осів, як тінь сумління, чорний крук.
А може, те кохання – просто фатум
чи розлади психічні чималі…
«Не та, кому можливо довіряти» –
закарбувалось в тебе на чолі.
04.05.2026
