Повір мені, стомилася від зла
Та як страждає змучена душа,
Зневіра губить, залишає слід
І як же розтопити серця лід?
Та сили я знаходжу, я іду,
В житті здолаю всі жахи й біду,
І з гідністю скажу: що світ в мені,
Частинку подарую я тобі.
Наповним душу щедрістю добра,
Любові світлом, низкою тепла,
А ще відчуєм звуки чистих змін,
Це диво йде із мудрих поколінь.
