Як інколи хочеться й правда,
Забігти далеко - далеко,
Щоденні гнітили митарства,
Втомилося нині серденько.
Коли ти з собою відкрита,
На користь буває розмова,
Побувши незвикло у тиші,
Знов щастя відчути готова.
Осінні півсонні тумани,
Природи помірне зітхання,
Прижовклі буяли ще трави,
Немов запізніле кохання.
Ступаю помалу в травицю,
Немов по життю, що прожите,
Нову намалюю картину,
В минуле лиш пам'ять покличе.
Свободи вдихнувши повітря,
Зуміла спіймати блаженство,
Душа... не багато ж хотіла,
Натхнення торкнутись напевно.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
