Розкидаю насінням осінні вірші,
До весни відпочинуть, дозріють.
Потім сходи дадуть. На густому гіллі,
Наче квіти пелюстки розкриють.
Хто вдихне аромат розпорошених рим,
Схоче скласти в катрени, куплети.
Ну, а поки туман темно сизий, як дим
Приховає майбутні сюжети.
Ноти теж вже в ріллі, як озимі хліби,
Від землі набираються сили.
Задрімають під ковдрою пані зими,
Я про милість до них попросила.
Навесні заспівають пташками зрання,
Задивляючись в дзеркала скельця,
Як надінуть весняне зелене вбрання,
Відгукнуться піснями у серці...