Немає такого смайлика,
Не існує такої пісні,
Щоб виразити емоції,
Які у мені зависли.
Немає такого друга,
Щоб міг зарадити горю
Немає у світі туги,
що схожа на Тебе сльозою.
Немає такого слова,
Яким би Тебе описати.
Хоч символів є багато,
Гієрогліф* іду малювати.
З'єднаю дві щирих особи,
перехрестям накреслю долю,
білу хмарку зверху наврочу
Та поселю під нею волю.
Пелюстками усію землю,
І окреслю навколо коло,
Ми залишимось тільки двоє,
Щоб творити добро навколо.
21.09.25
* Слово «ієрогліф» походить від давньогрецьких слів ἱερός (hierós) — «священний» і γλύφω (glýphō) — «вирізаю». Початково термін стосувався давньоєгипетських «священних написів». У давніших українських джерелах, а також у «Харківському правописі» 1928 року, можна було зустріти написання «гієрогліф» (з «г»), яке було ближчим до оригінальної грецької вимови. Однак, з часом в українській мові утвердилася норма, яка замінила початковий г на і.
