Я так люблю́ прогулянки надвечір,
Де вітер ла́гідно торкається за плечі,
А потім со́нна надходить чорна ніч.
Де оксами́том зі́́рки розсипають,
І в я́сний місяць долоні простягають,
Малюють фа́рбами із добрих чистих снів.
Я посміхнусь.
Як добре тут мені.
І тиша неба збудиться світанком,
Щоб обігрітись цим Божим но́вим ранком,
В обіймах кави зустріну но́вий день.
Навколо мене світ.
І я живу.
Так хо́роше мені...
11.09.2025
