Що ж , ми вчимося жити , поки йде ця війна
Хіба ми у ній винні , вона ж не одна
Хіба нам не сказали : Не ваша війна
Ми в ній - діти війни …Тільки вона не мати й не батько , а сон без дна
І ти вже чи падаєш чи летиш без втрат
Ти живеш : народжуєшся й болиш - без дат
Кажуть , війні дві тисячі років - як день
Як незавершений подих бога посеред забутих пісень
Про що були ті пісні , знаємо лише ти і я
Вони - діти війни , вони безбатченки без війни
Вони дорослішають на полях своїх битв
Якби я мовчала , щоб ти їм говорив ?
