***

Що  ж  ,  ми  вчимося  жити  ,  поки  йде  ця  війна  
Хіба  ми  у  ній  винні  ,  вона  ж  не  одна  
Хіба  нам  не  сказали  :  Не  ваша  війна  
Ми  в  ній  -  діти  війни  …Тільки  вона  не  мати  й  не  батько  ,  а  сон  без  дна  

І  ти  вже  чи  падаєш  чи  летиш  без  втрат
Ти  живеш  :  народжуєшся  й  болиш  -  без  дат
Кажуть  ,  війні  дві  тисячі  років  -  як  день  
Як  незавершений  подих  бога  посеред  забутих  пісень  

Про  що  були  ті  пісні  ,  знаємо  лише  ти  і  я  
Вони  -  діти  війни  ,  вони  безбатченки  без  війни  
Вони  дорослішають  на  полях  своїх  битв  
Якби  я  мовчала  ,  щоб  ти  їм  говорив  ?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: Христя Божева