Холодний подих та отруйне жало
Новин жахливих майже кожен день.
Та, схоже, жертв комусь-таки замало,
Та мало грошей, що стирчать з кишень.
Хронічний жах, шалені дні і ночі -
Не відігрітись тілом і душей.
Невже нам доля миру не пророче?
Невже замало болю і смертей?
Хай піде дощ...
Щоб змити попіл, сажу
З сумних облич, з запалених очей.
І простирадло з білих квітів ляже
Під ґанок...
Та з одчинених дверей
Піде печаль, щоб дати волю світлу.
Веселка кольорами зацвіте...
Розсіє радість просто по повітрю
Та пелюстками біди замете...
