Я не прийду тепер в твій дім
Не потривожить тиші мій голос в ньому
Не потривожать серця мої слова
І усміх мій десь тихо сплесне, може не для тебе
І кроки згаснуть , що минуле ховало так уміло між мовчанням
І сходами , що всі ведуть у жаль
За тим, чого мабуть і не було між нами
Що ми придумали самі, як ланцюжок
Зі слів що всі ведуть в печаль
У неповернення ...Так мало лишилося між нами краси
Усе лиш те, що все душа не хоче знати і мовчить на це
Так мало лишилося живого , що ніжно тріпоче лише для тих
Хто пам'ятає - ми були щасливі
Щасливі і живі ...І що ми стали?
Нізвідки це прийшло : це непорозуміння
І щедра гострота злостивих фраз...
Моя душа мабуть пішла в отказ...
В відмову ....Бо тепер усе - по слову...
Тому стараюсь більше я мовчать ...
Бо все не ті слова ...Бо все тепер - печать
