***

Я  не  прийду  тепер    в  твій  дім
Не  потривожить  тиші  мій  голос  в  ньому  
Не  потривожать  серця  мої  слова  
І  усміх  мій  десь  тихо  сплесне,  може  не  для  тебе  
І  кроки  згаснуть  ,  що  минуле  ховало  так  уміло  між  мовчанням  
І  сходами  ,  що  всі  ведуть  у  жаль  
За  тим,  чого  мабуть  і  не  було  між  нами  
Що  ми  придумали  самі,  як  ланцюжок  
Зі  слів  що  всі  ведуть  в  печаль  
У  неповернення  ...Так  мало  лишилося  між  нами  краси  
Усе  лиш  те,  що  все  душа  не  хоче  знати  і  мовчить  на  це  
Так  мало  лишилося  живого  ,  що  ніжно  тріпоче  лише  для  тих
Хто  пам'ятає  -  ми  були  щасливі  
Щасливі  і  живі  ...І  що  ми  стали?
Нізвідки  це  прийшло  :  це  непорозуміння  
І  щедра  гострота  злостивих  фраз...
Моя  душа  мабуть  пішла  в  отказ...
В  відмову  ....Бо  тепер  усе  -  по  слову...
Тому  стараюсь  більше  я  мовчать  ...
Бо  все  не  ті  слова  ...Бо  все  тепер  -  печать

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2025
автор: Христя Божева