Пили ми з вітром каву рано вранці,
Присівши на хвилинку у альтанці.
І поруч з нами причаїлась тиша,
Як миша.
І ні чичирк, ні подиху, ні скрипу...
А ранок обіймає ніжно липу -
Повітря ароматами чарує...
Ревнує,
Ревнує сонце до нічного неба,
Бо він кордон між ними-
Так вже треба.
А вітерець підхопиться, повіє -
Розвіє мрію...
Розвіє мрію ранку та світанку
Сховати ніч і сонце у альтанку,
Щоб милуватись ними досхочу...
Мовчу...
25.06.25
