Посв"ята знайомому.
"Попи хай не лякають судом Божим.
Вже на землі пройшов ти пекла кола.
Нема хижішого,страшнішого поняття
чим смертні вироки суда людського."
Життя твоє-одна скорбота.
Вона у тобі.Назавжди.
У кожного свої турботи.
Зайшов на мить-тепер іди.
А в невеликому селі
всі люди на долоні.
Сміялись з тебе.Чужий дядько
у твої мами знову.
Ось так і ріс.Мов той полин.
В пилу,біля дороги.
Захоче хто-зірве траву.
І кине всім під ноги.
Одна душа тебе жаліла.
Старенька мудра жінка.
Була чужа тобі по крові.
Та серцем була рідна.
Ходив ти з нею по лісах.
Гриби збирали,трави.
Сидів із нею в зібранні,
де Бога всі молили.
Та правди в нім ти не знайшов.
І там в фаворі гроші.
Заможний хто-в пошані він.
А бідний-рахуй воші.
Дитинство,юність промайнули.
Нікому не потрібний.
Знайшлися потім "добрі"друзі.
Не друзі,а злодії.
Тюрьма...А потім знову воля.
Здавалось все минулось.
Нарешті твоя лиха доля
до тебе посміхнулась.
Бо покохала тебе жінка.
Здавалось,що кохала.
Що міг ти все зробив для неї.
Вона взяла-прогнала.
І знов сам у житті один.
Нікому не потрібний.
Хвороба"чорна" враз знайшла.
Душа уже не вільна.
Ти зрозумів,що шлях один
у тебе-тільки смерть.
Вона звільнить тебе від страху
чекання нових бід.
І обірвалося життя...
Навічно-тридцять сім.
На цвинтарі зацвів тюльпан.
В траві як ти -один.
