З якогось минулого пух тополиний летить
Де милим дівчиськом й сама я завжди поспішала
Тепер вже не стану крізь долю спішить
Тепер не спішу хоч не все ще комусь я сказала
Звичайно , все гра ...Життя з нами грає у ігри
Але і не все...Життя воно просто життя
Спішила: жила помилялась кохала
І я не шкодую, що так безоглядно жила
Летить з тополів ніжний сніг , нас закрутить у пам'ять
Неначе завія , що пише нам довгі листи
Я все не забула, була по земному щаслива
Було й від печалі хилилися плечі мої
