Вже листя скинули дерева...
І їм нічого вже не треба...
Короткі дні і довгі ночі...
Зими в душі я ще не хочу!
Ще довго рухатись я мушу,
Щоби з'єднались рідні душі...
Зникає знов думок прозорість...
Ведуть шляхи у невідомість...
Та треба йти вперед сміливо,
Бо десь, за горизонтом, диво...
І чую я слова від долі:
"Прекрасного в житті доволі !"
Ребрик С. В.
