Гілочкою креслить на піску
Жовтий вітер свої сині знаки,
Бігає розпатланий собака:
Щастя - жити не на мотузку!!
Стежка вкрита листям золотистим,
Всюди. Й не обтяжена кінцем,
Погулявши лісом, стала промінцем,
Що лежить на озері сріблистім.
В чистім небі погляд розтавав,
Цілу вічність мить в собі ховала…
Але сонечко, таки, сідало,
Й, ще один, осінній день минав.
гарно!
